Пагорб біля моря з жменькою побілених рибальських будиночків, а на вершині — старі борошномельні вітряки з камʼяними вежами. Це один із найдавніших і найколоритніших куточків Пальми, і саме його силует моряки бачили першим, повертаючись до порту.
Вітряки там, де найкраще дме вітер
Назва походить від очерету, що ріс на цьому болотистому березі, а на пагорбі століття тому поступово склався квартал рибалок і моряків: скромні, побілені будинки, тісно скупчені вздовж провулків, що спускаються до води.
Вітряки поставили тут із суто технічної причини: нагорі й лицем до затоки вітер дме найкраще, і з таким вітром крила обертали жорна, що перемелювали зерно на борошно для всього кварталу. Розташування не мальовниче, а функціональне.
У механізмі є деталь, що дивує: вітряк не обертався весь, обертався лише капель — деревʼяний ковпак угорі, який мірошник повертав довгою балкою ззовні, доки той не ставав проти вітерця. До шести крил привʼязували полотняні вітрила, як на кораблі, і згортали полотна більше чи менше залежно від того, слабко чи сильно дув вітер.
Під захистом від спекуляції
Ця система вітрил промовиста: мальоркськими вітряками керували люди моря, переносячи морські знання на суходіл. Регулювати площу полотна залежно від сили вітру — це саме те, що роблять на вітрильнику.
Увесь цей куточок охороняється як обʼєкт культурного значення, і ця охорона — не формальність: у місті, де тиск забудовників на морський фронт величезний, лише вона не дає зникнути ні вітрякам, ні будиночкам.
Пальма втратила значну частину своїх історичних вітряків — колись їх стояли десятки довкола міста, — а ті, що вціліли, майже всі тут і в кварталі Ес-Молінар, на протилежному кінці затоки.
Квартал обходиш за двадцять хвилин: він маленький, на схилі, з провулками, що виходять до води. Памʼяток для відвідин тут немає, є атмосфера, яку варто побачити, і в такому людному місті це тішить.
Не пропустіть
Уся причина — у вітрі
Нагорі й лицем до затоки вітер дме найкраще. Вітряки тут через техніку, а не через естетику.
Обертався лише ковпак
Деревʼяний капель повертали балкою ззовні. Увесь вітряк не рухався.
Крила з корабельними вітрилами
До шести крил привʼязували полотно й згортали його більше чи менше залежно від вітру. Морські знання на суходолі.
Під охороною закону
Обʼєкт культурного значення. Лише це стримує тиск забудовників на морський фронт.
Як це вписується у твою поїздку до Пальми
Він лежить між Морським бульваром і кварталом Санта-Каталіна, за пʼять хвилин угору від ринку. Природний маршрут такий: ринок, вулиці Санта-Каталіни, Ес-Жонкет і спуск до портового бульвару.
Найкращий час — захід сонця, коли крила вирізняються на тлі неба, а світло падає на затоку. Звідси видно й силует старого міста з собором у глибині.
Усередину вітряків не пускають, хіба що зрідка. Сюди приходять, щоб піднятися, подивитися й зазирнути в провулки: це двадцятихвилинна зупинка, безкоштовна й у будь-яку годину.
Часті запитання
Як вони робили, щоб крила завжди дивилися на вітер?
Вітряк не обертався весь: обертався лише капель, деревʼяний ковпак угорі, який мірошник повертав довгою балкою ззовні, доки той не ставав проти бризу. До шести крил привʼязували полотняні вітрила, як на кораблі, і тканини згортали більше чи менше залежно від того, слабко чи сильно дмухало. Люди моря мололи зерно з технікою мореплавців.
