Вона заввишки близько девʼяноста трьох метрів, майже девʼяносто вісім із флюгером, і належить до найвищих в Іспанії. Але найкраще в ній — те, як її будували: почали 1519 року, а закінчили лише 1793-го. Майже три століття будівництва, і це помітно, бо стиль змінюється, поки піднімаєшся.
Дерево, що росло частинами
Перший ярус, найстриманіший і найелегантніший, звів італієць Хакобо Флорентино, а продовжив Херонімо Кіхано, з тим виваженим і класичним ренесансним смаком, що прийшов до Іспанії з Італії на початку XVI століття.
Потім будівництво зупинилося майже на два століття, бо вежа загрожувала нахилитися. Рішення було обачне: ґрунт у Мурсії алювіальний, і вага вежі такого масштабу створювала реальну проблему з осіданням.
У XVIII столітті верх завершили дзвіничним ярусом і шпилем, уже в розпалі бароко. Тому, дивлячись на неї знизу вгору, читаєш історію іспанської архітектури в одному обʼєкті: Відродження в основі, бароко в короні.
Такий процес — почати, зупинитися через страх за конструкцію й завершити через кілька поколінь іншою мовою — у великих європейських вежах частіший, ніж здається, але мало які показують його так ясно.
Дзвони впорядковували уерту
Ці дзвони кликали не лише на месу. Століттями вони попереджали про страшні повені Сегури, коли річка ставала бурхливою, били на сполох під час воєн і свят і відмічали черговість поливу в уерті (зрошуваній долині), щоб кожен селянин знав, коли настає його черга на воду.
Тобто вежа не прикрашала місто, а впорядковувала його. У суспільстві без особистих годинників і без засобів звʼязку дзвіниця була системою публічної інформації, і її код дзвонів розуміли всі.
А ще нагорі є маловідомий елемент — Конхураторіо, невелике приміщення, звідки, коли небо чорніло, священник виходив заклинати бурі й сарану, що загрожували уерті, благословляючи чотири сторони світу.
Нагору можна піднятися, і краєвид того вартий: згори видно все місто, а далі — долину Сегури, через яку Мурсія й існує.
Не пропустіть
Майже три століття будівництва
Почали 1519 року й закінчили 1793-го, з перервою майже на двісті років посередині.
Стиль змінюється, поки піднімаєшся
Відродження в основі, від Хакобо Флорентино й Херонімо Кіхано; бароко на вершині.
Зупинилася через страх, що нахилиться
Ґрунт у Мурсії алювіальний, і вага створювала реальну проблему з осіданням.
Дзвони відмічали полив
Попереджали про повені, били на сполох і казали кожному селянинові, коли його черга на воду.
Як це вписується у твою поїздку до Мурсії
Вона входить до ансамблю собору, на площі Кардинала Беллуги. Її видно з усього міста, але щоб піднятися, треба зайти на територію собору.
Підйом займає тридцять або сорок хвилин разом зі сходами й часом, який проведеш нагорі. Перевір розклад і ціну квитка — зазвичай він спільний із Музеєм собору.
Поєднай її з імафронте і рештою площі: Єпископським палацом і прибудовою до ратуші Рафаеля Монео.
Часті запитання
А ти знав, що з вежі «заклинали» бурі?
На самому верху вежі є невелике приміщення, яке звуть Конхураторіо. Звідти, коли небо чорніло, священник виходив заклинати бурі й нашестя сарани, що загрожували уерті, благословляючи чотири сторони світу. Віра й страх перед негодою, усе в одному місці.
