Дві з половиною тисячі метрів периметра, дванадцять метрів заввишки, три завтовшки, вісімдесят сім напівкруглих башт і близько двох з половиною тисяч зубців. Це не вцілілий фрагмент: це все кільце, замкнене, таке, яким його добудували. Їх вважають найкраще збереженими середньовічними мурами Європи, і своїм станом вони завдячують не щастю, а чомусь прозаїчнішому: їх ніколи не було потреби зносити.
Місто, зведене на кордоні
Коли християнські королівства просувалися цим плоскогірʼям, Авіла опинилася на нічиїй землі між північчю й Аль-Андалусом, відкрита з усіх боків. Альфонсо VI доручив своєму зятеві Раймундові Бургундському заселити її й обороняти, і з кінця XI століття весь пагорб обвели каменем.
Задум відповідає тодішній зброї. Башти стоять дуже близько одна до одної, набагато ближче, ніж зазвичай, і ця близькість має тактичну причину: у лука й арбалета дальність влучного пострілу невелика, і щоб жодна ділянка стіни не лишилася без прикриття, треба було множити вогневі точки.
У результаті вийшла фортеця, яка відстрашувала самим своїм виглядом. Авілу ніколи не брали штурмом, і це, мабуть, найкращий доказ того, що розрахунок спрацював: найдієвіші мури — ті, що запобігають нападу, а не витримують його.
Збудовані з попередніх міст
Придивися до граніту зблизька, особливо на нижніх ділянках. Частину блоків тесали не для цього: це повторно використані римські й вестготські камені, з надгробками, стелами й уламками написів, вмурованими в стіну написом назовні або всередину.
Таке повторне використання було звичною практикою — тесати й возити новий камінь дорого, а руїни попереднього міста були тут-таки, — але, коли це помічаєш, ефект дивний: мури буквально збудовані з кісток того, що було раніше.
Дозорним ходом, що вінчає стіну, можна пройти кількома облаштованими ділянками, і саме це варто зробити: місто видно зсередини, а поле ззовні — точнісінько так, як бачив їх вартовий. ЮНЕСКО внесла мури до Світової спадщини в 1985 році разом із церквами за мурами.
Не пропустіть
Кільце ціле
Це не вцілілий фрагмент: це замкнені 2500 метрів із 87 баштами й близько 2500 зубців.
Башти дуже близько одна до одної
У лука й арбалета дальність невелика, тож треба було множити вогневі точки, щоб не лишити стіну без прикриття.
Повторно використані блоки
Римські й вестготські надгробки та стели, вмуровані в стіну. Мури збудовані з решток попередніх міст.
Їх ніколи не брали штурмом
Найкращі мури — ті, що запобігають нападу, а не витримують його, і ці відстрашували самим своїм виглядом.
Як вписати їх у твою поїздку до Авіли
Мури — це і є місто: усе інше або всередині, або прилягає до них. На дозорний хід можна піднятися в кількох місцях, зокрема біля воріт Алькасар, а маршрути є різної довжини, тож можна підлаштуватися під наявний час.
Щоб побачити їх цілком і ззовні, треба вийти з міста й перейти річку до Лос-Куатро-Постес, за пʼятнадцять хвилин пішки. Звідти кільце постає повністю на пагорбі, і це той образ Авіли, який кожен забирає із собою.
Практичне застереження: місто лежить на висоті понад тисячу сто метрів, і тут майже завжди дме сухий вітер. На дозорному ході, без укриття, взимку це дуже відчутно. Розраховуй на добру годину на весь маршрут нагорі.
Часті запитання
Скільки брам мають мури?
Девʼять, і ще кілька маленьких хвірток. І вони не всі однакові: є від монументальних, як брама Алькасара, до скромних, майже схованих. Кожна дивилася на свою дорогу й своє ремесло: брама ринку, брама чинбарів, та, що вела до собору, зі своїми вагами для борошна… Мури не були глухою стіною, вони були живою мембраною, з ретельно контрольованими входами й виходами. Девʼять ротів, через які дихало ціле місто.
Це правда, що їх звели лише за девʼять років?
Так каже давня хроніка міста: що їх звели за девʼять років, і майже дві тисячі чоловіків працювали одночасно під орудою тих двох майстрів з іноземними іменами. Звучить епічно, і мешканці Авіли обожнюють це розповідати. Але історики в цьому сумніваються: вони вважають, що те, що ти бачиш, здебільшого зводили впродовж XII століття, у кілька етапів, повільніше, ніж каже легенда. Девʼять років чи сто, а результат стоїть і через тисячу років.
