Вона не зовсім схожа на собор: вона схожа ще й на фортецю, і нею є. Її апсида, масивна зубчаста башта, яку називають «сіморро», стоїть не поруч із муром, а вбудована в нього й належить до оборонної системи міста. Храм і бастіон в одній стіні. Іншого такого випадку в Іспанії немає, і ця подвійна природа пояснює майже все інше.
Імовірно, перший готичний собор Іспанії
Його історія починається в XII столітті, а проєкт здебільшого приписують майстрові Хіралю Фрушелю, що робить його першою цілком готичною спорудою півострова, навіть раніше за Бургос і Леон. Цю першість оскаржують, але дата й будівельні рішення її підтверджують.
Увійшовши, бачиш цей процес по вертикалі: нижня частина зберігає важкість романського стилю, з товстими стінами й малими прорізами, а що вище підіймається погляд, то стрункішим, тоншим і відкритішим стає все. Це точна мить, коли один стиль перетворювався на інший, застигла в одному вертикальному розрізі.
Деамбулаторій — обхідна галерея навколо вівтаря — перший в Іспанії, і це пряме запозичення з французької готики, яке тут зʼявляється на десятиліття раніше, ніж у решті країни.
Камінь, що кровоточить
Інтерʼєр має колір, який збиває з пантелику. Граніт нави поцяткований червоним і охрою від оксидів заліза й створює теплий, майже живий присмерк, зовсім не схожий на звичну сіру холодність кастильських соборів. В Авілі його називають каменем, що кровоточить.
Цей матеріал місцевий, і його присутність тут, у найдавнішій частині, контрастує із сірим гранітом решти будівлі. Це не було естетичним рішенням: просто такий камінь був у сусідньому карʼєрі, а ефект — випадковість, яку будівля обертає собі на користь уже вісім століть.
За головним вівтарем стоїть гробниця Ель-Тостадо, висічена з алебастру Васко де ла Сарсою, — одна з найвизначніших робіт іспанського Відродження. А платереска огорожа хору з рельєфами з життя Христа — того самого автора й того самого рівня.
Не пропустіть
Апсида — це башта мурів
«Сіморро» не стоїть поруч із мурами: воно їхня частина. Храм і фортеця в одній стіні, єдиний такий випадок в Іспанії.
Перший готичний собор півострова
Проєкт приписують Хіралю Фрушелю в XII столітті, раніше за Бургос і Леон. І перший деамбулаторій Іспанії.
Камінь, що кровоточить
Граніт, поцяткований червоним від оксидів заліза, який дає інтерʼєру теплий і майже живий присмерк.
Бракує вежі
На фасаді задумали дві вежі-близнюки, а добудували лише одну. Фасад назавжди лишився неврівноваженим.
Як вписати його у твою поїздку до Авіли
Він прилягає до мурів зі східного боку, і цей звʼязок треба побачити насамперед: варто обійти будівлю ззовні, від бульвару Растро або від вулиці, що йде вздовж мурів, щоб зрозуміти, що апсида — це оборонна башта.
Усередині мурів він за пʼять хвилин від площі Меркадо-Чико і від воріт Алькасар. За мурами, за десять хвилин, стоїть базиліка Сан-Вісенте, другий головний памʼятник міста.
Розраховуй на сорок хвилин разом із соборним музеєм. І придивися до головного фасаду, перш ніж увійти: тут задумали дві вежі-близнюки, а добудували лише одну, тож фасад назавжди лишився неврівноваженим. Так буває в половині Іспанії, коли закінчуються гроші.
Часті запитання
Хто такий Тостадо з гробниці?
Унікальна постать. Його звали Алонсо Фернандес де Мадрігаль, він був єпископом Авіли в XV столітті й мав дивовижну голову: написав так багато й на стільки тем, що став легендою. Знаєш вислів «знаєш більше, ніж Тостадо» або «пишеш більше, ніж Тостадо»? Так ось, це він; цей вислів, який ми досі вживаємо, народився від цієї людини. Кажуть, що він відповідав письмово швидше, ніж інші встигали прочитати. Тому його імʼя й стало синонімом мудреця.
Чому фасад здається несиметричним?
Гарне око. Задумали дві вежі обабіч входу, близнючки, щоб завершити фасад симетрично. Але закінчили лише одну: друга залишилася недобудованою, і так стоїть донині, через століття. Для великих соборів це не дивина: їх зводили поколіннями, і часто в них закінчувалися гроші, майстри чи сили якраз перед останнім ривком. Авіла звикла до своєї кульгавої вежі, і сьогодні вона стала частиною її обличчя.
Чи сталася тут якась важлива історична подія?
Ще й яка. У 1520 році, коли пів Кастилії повстало проти імператора Карла у війні комунерос, саме в Авілі повстанці вперше зібрали свій уряд, так звану Святу хунту, тут, під захистом собору-фортеці. Звідси вийшов рух, що згодом зітнувся з королем на полі бою. Те, що для початку обрали Авілу, не було випадковим: це каміння вселяло повагу, і комунерос ця сила була дуже до речі.
