Після стількох золотих каменів — будівля із заліза й кольорового скла, що спирається на міський мур і виглядає на річку. Її наказав звести як резиденцію промисловець Мігель де Ліс на початку XX століття, у розпал модерну, а сьогодні тут розміщено Музей ар-нуво й ар-деко. Її південний фасад, суцільна стіна вітражів, — найнесхожіше, що є в Саламанці.
Модерн, що спирається на середньовічний мур
Місце — це ключ: будівлю звели на прясла муру, скориставшись перепадом висоти до Тормеса, тож із боку старого міста вона має два поверхи, а з боку річки — пʼять. Саме ця асиметрія дозволила створити великий засклений фасад.
Замовником був Мігель де Ліс, промисловець-шкіряник, що розбагатів на торгівлі, і це походження важливе: модерн в Іспанії майже завжди був справою нової промислової буржуазії, а не старої знаті. Замовити такий будинок у клерикальній і університетській Саламанці 1905 року було заявою.
Конструкція залізна, з великими прорізами, а весь південний фасад виконано з кольорових вітражів у металевих рамах. На заході сонця, коли світло заходить від річки, інтерʼєр наповнюється кольоровим сяйвом, і цей ефект — найкраща причина добре розрахувати час відвідин.
Колекція і новина щодо розкладу
Музей збирає декоративне мистецтво останньої третини XIX і першої половини XX століття: скло Лаліка й Галле, бронзу й слонову кістку в стилі ар-деко, ювелірні вироби, меблі, віяла та колекцію французьких порцелянових ляльок, одну з найкращих у Європі, яка багатьох спантеличує.
Це колекція ужиткового мистецтва, а не живопису чи великої скульптури, і в цьому її характер: речі вжитку, домашня розкіш і промисловий дизайн дуже конкретного періоду. Вона чудово експонована, і її обходять за годину з чвертю.
У певні періоди будівля працює також уночі, і це найкращий спосіб її побачити: коли вітражі освітлені зсередини, ефект ззовні, якщо підніматися від річки, зовсім інший, ніж удень.
Не пропустіть
Два поверхи вгорі, пʼять унизу
Спирається на мур, використовуючи перепад висоти до Тормеса. Ця асиметрія дозволила великий засклений фасад.
Суцільна стіна вітражів
Південний фасад виконано з кольорового скла в металевих рамах. На заході сонця інтерʼєр сповнюється кольоровим світлом.
Декоративне мистецтво, не живопис
Скло Лаліка й Галле, бронза ар-деко, ювелірні вироби й колекція порцелянових ляльок, одна з найкращих у Європі.
Краще вночі
У певні періоди музей відчинений уночі, і коли вітражі світяться зсередини, ефект зовсім інший.
Як це вписується у твою поїздку до Саламанки
Будинок стоїть на південному краї старого міста, на мурі, за пʼять хвилин від соборів і за дві від саду Калісто й Мелібеї. Він лежить на природному спуску до Римського мосту і річки.
Він дуже добре працює як контрапункт: після ранку платереско й бароко будівля 1905 року з кольоровим склом перелаштовує погляд. І це один із небагатьох музеїв міста, що не розповідає ні про історію, ні про релігійне мистецтво.
Його кавʼярня має терасу над річкою, одне з найкращих місць старого міста для перепочинку, і туди можна потрапити, не заходячи до музею. Розраховуй годину з чвертю на колекцію і пів години, якщо цікавить лише будівля.
Часті запитання
Чи цей палац завжди був таким гарним?
Аж ніяк. Після смерті Мігеля де Ліса будинок переходив із рук у руки й зрештою став напівзанедбаним, руїною, з розбитими вітражами й залізом, поїденим іржею. Таким він простояв десятиліття, і був час, коли навіть думали його знести. Добре, що вирішили його врятувати й відреставрувати. Коли побачиш, як він сяє на сонці, подумай, що він був за крок від того, щоб зникнути назавжди.
