Merida · Що подивитися

Римський амфітеатр Мериди

Anfiteatro Romano de Mérida

Він стоїть впритул до театру, а відкрили його лише через сім років після нього, у 8 році до н. е., бо будь-якому римському місту, що себе поважало, потрібне було і те, і те: культура з одного боку і кров — з іншого. Він вміщував пʼятнадцять тисяч людей, більш ніж удвічі більше, ніж театр, і це чимало говорить про те, на яке видовище був більший попит.

Цілий день, повний видовищ

Програма дня ігор була однаковою по всій Імперії й мала три частини. Зранку — venationes, полювання на диких звірів, привезених із пів Середземноморʼя, з екзотичними тваринами, яких більшість глядачів ніколи не бачила. Це була, серед іншого, демонстрація того, як далеко сягає Рим.

Опівдні, коли найдобірніша публіка йшла обідати, страчували засуджених. Це була найменш престижна частина програми, і часто її відбували перед напівпорожніми трибунами. По обіді наставала головна страва: гладіатори.

А ще існувала ціла ієрархія бійців, визначена їхньою зброєю, зі своїми вболівальниками й своїми ставками: ретіарій із сіткою й тризубом, мірмілон у шоломі з рибою, фракієць зі своїм вигнутим кинджалом. Пари для боїв добирали за типами, шукаючи рівновагу між зброєю для нападу й для захисту.

Рів, ворота і хто платив за свято

Посередині арени є прямокутний рів, і це найцікавіше в усьому комплексі. Звідти за допомогою люків і підйомників із противагою піднімали тварин і декорації, які раптом зʼявлялися перед публікою. Це була театральна машинерія, застосована до кривавого видовища.

Придивися також до входів: кожен суспільний стан мав свої ворота й свій сектор, з окремими проходами, щоб ніхто не змішувався ані при вході, ані при виході. Римський амфітеатр — це буквально карта суспільного устрою міста, збудована з каменю.

Ігри були безкоштовними не через щедрість. Їх оплачував із власної кишені якийсь магістрат або претендент на посаду магістрата, щоб здобути прихильність народу, — точнісінько так, як сьогодні фінансують виборчу кампанію. Влаштувати добрі ігри було найкоротшим шляхом до державної посади.

І щодо гладіаторів — одне уточнення: вони гинули далеко не завжди. Вони коштували великих грошей, тренувалися роками, і про доброго бійця дбали як про цінне майно. Але один невдалий день на цій арені міг стати останнім.

Не пропустіть

Пʼятнадцять тисяч глядачів

Більш ніж удвічі більше, ніж у театрі за двадцять метрів. Попит був не на грецьку трагедію.

Рів на арені

Люки й підйомники з противагою піднімали тварин і декорації, які раптом зʼявлялися на арені.

Окремі ворота для кожного стану

Окремі входи й сектори, з проходами, що не давали змішуватися ані при вході, ані при виході.

Платив за них політик

Ігри фінансував із власної кишені амбітний магістрат, щоб здобути прихильність народу.

Як це вписується у твою поїздку до Меріди

Він має спільну територію й спільний квиток із театром, і їх оглядають один за одним. Саме порівняння цих двох будівель, що стоять поруч, і робить цей ансамбль особливим: на відстані двадцяти метрів бачиш два обличчя римського дозвілля.

Навпроти — Національний музей римського мистецтва, де зберігаються мозаїки, рельєфи й предмети, повʼязані з іграми, які допомагають уявити те, що тут лишилося тільки конструкцією.

Розраховуй приблизно на сорок хвилин. А якщо їдеш улітку, приходь якомога раніше: на арені немає тіні, і полуденне естремадурське сонце над камінням перетворює огляд на випробування на витривалість.

Часті запитання

Звідки ми знаємо точний рік, коли його відкрили?

Бо самі римляни це записали. На трибунах знайшли написи з датою, висіченою в камені, і тому ми можемо впевнено сказати, що він відчинив свої двері у 8 році до н. е.

Відкрийте Merida і слухайте у власному темпі

Пройдіть його з місцевими гідами, у власному темпі й офлайн.

Застосунок Viavoy

Інші місця: Merida

Національний музей римського мистецтва

Римський міст через Гвадіану

Римський театр Мериди

Храм Діани

Акведук Лос-Мілагрос