Монастир Санта-Клара-ла-Реаль
Ісламський палац XIII століття, потім кастильський королівський алькасар, а з XIV століття — монастир кларисинок під затвором. Добра година на огляд.

До 1266 року це було одне з великих міст аль-Андалусу. Його слід не на виду: він унизу, і у двох місцях можна спуститися, щоб його побачити.
🎧 На маршруті Сальсільо, Хесус і Санта-КлараМурсію заснували мусульмани в IX столітті, і чотири століття вона була одним із найбагатших міст аль-Андалусу, із зрошувальною системою, що досі працює, і шовковим промислом, який тримав її економіку. Від того міста майже нічого не стоїть, але під землею лишилося чимало.
Під монастирем Санта-Клара-ла-Реаль живе Алькасар Сегір, палац для відпочинку мусульманських королів Мурсії XIII століття, з подвірʼями, басейном і гіпсовим різьбленням надзвичайної витонченості.
Коли після завоювання 1266 року прийшли християни, палац став королівським алькасаром: королі Кастилії знову використали резиденцію своїх попередників, майже нічого не змінивши, — так тоді робили майже завжди.
А в XIV столітті кларисинки перетворили його на монастир, який живе й сьогодні, із суворою клаузурою (затвором). Три міста, складені в одній будівлі, і релігійна громада, що шістсот років жила над андалузьким палацом.
Палац побачив світ під час розкопок і реставрацій останніх десятиліть XX століття: коли піднімали підлоги й робили шурфи, зʼявилися подвірʼя, басейн і гіпсове різьблення. Ансамбль відкрили як музей уже в цьому столітті, і маршрут веде від андалузької зали до хорів черниць, не виходячи з будівлі.
Ісламський палац XIII століття, потім кастильський королівський алькасар, а з XIV століття — монастир кларисинок під затвором. Добра година на огляд.
Над головним алькасаром мусульманських королів. Тут Альфонсо X наказав звести першу християнську церкву міста, присвячену Святій Марії.
Завантажте застосунок і відкрийте Murcia офлайн, коли захочете. Пройдіть пішохідний маршрут Сальсільо, Хесус і Санта-Клара з місцевим гідом у навушниках.
Дізнатися більше про Viavoy →Друге місце — церква Сан-Хуан-де-Діос біля собору, і її історія ще символічніша: вона стоїть на місці головного алькасару, центру влади тих часів, коли місто було мусульманським.
Коли Альфонсо X узяв Мурсію в XIII столітті, саме тут, у межах алькасару, він наказав звести першу християнську церкву міста, присвячену Святій Марії. Поставити першу церкву в палаці попередньої влади було найяснішим способом сказати, хто тепер головний.
Сьогодні церква працює ще й як музей: видно археологічні рештки алькасару й ділянку муру, що його захищав, просто тут, під ногами, поруч із бароковою будівлею овального плану, зведеною між 1745 і 1781 роками.
Третя видима памʼятка — біля церкви Санта-Еулалія, на східному краю старого міста: ділянка середньовічного ісламського муру, що оточував місто.
Хоча будівлі зникли, дві андалузькі речі досі працюють. Перша — зрошувальна система: мережа каналів, що розподіляє воду Сегури по уерті, арабського походження й досі діє, а водні суперечки розвʼязує суд звичаєвого права — Рада добрих людей.
Друга — план вулиць. Після завоювання медину не зруйнували: її поділили на колясьйонес, парафіяльні округи, кожен зі своєю церквою, і ці парафії століттями впорядковували сусідське життя. Ісламський план уцілів унизу.
Ще й сьогодні квартали старого міста називають за їхніми парафіями — Санта-Еулалія, Сан-Андрес, Сан-Ніколас, Сан-Мігель, — і ця мапа є прямим слідом поділу 1266 року. Іти Траперією — означає йти переробленим суком.
А шовк, що був економічною основою андалузької Мурсії, залишався нею ще століттями під християнською владою: в уерті вирощували шовкопрядів, і місто було однією зі столиць шовку Іспанії. Звідси й назва вулиці траперос, торговців сукном.
Дала назву одному з колясьйонес, на які поділили медину після завоювання. Поруч зберігається ділянка середньовічного ісламського муру.
Сук торговців сукном, що став головною вулицею після 1266 року. Мурсія століттями жила з шовку.
У IX столітті, мусульмани, і чотири століття вона була одним із найбагатших міст аль-Андалусу, столицею тайфи (незалежного емірату) й центром надзвичайно багатої сільськогосподарської території завдяки своїй зрошувальній системі. Християнське завоювання настало 1266 року, з військами Хайме I Арагонського.
У двох головних місцях: під монастирем Санта-Клара-ла-Реаль, де є палац для відпочинку XIII століття з подвірʼями, басейном і гіпсовим різьбленням; і під церквою Сан-Хуан-де-Діос, на місці головного алькасару, де збереглися рештки палацу та ділянка його муру.
Під час розкопок і реставрацій останніх десятиліть XX століття. Коли піднімали підлоги й робили шурфи, зʼявилися андалузькі подвірʼя, басейн і гіпсове різьблення, які кларисинки шість століть берегли, так і не побачивши повністю. Ансамбль відкрили як музей уже в цьому столітті.
Парафіяльні округи, на які поділили медину, коли місто 1266 року перейшло до християн. Кожен мав свою церкву й століттями впорядковував сусідське життя. Це важлива деталь: мусульманське місто не зруйнували, а перерозподілили, і його план уцілів під новим поділом.
Так, і це один із найпримітніших прикладів тяглості в Іспанії. Мережа каналів, що розподіляє воду Сегури по уерті, арабського походження й досі діє, а водні суперечки розвʼязує суд звичаєвого права — Рада добрих людей, — визнаний нематеріальною спадщиною.
З двох причин: уерта, яку зрошувала система каналів, що множила продуктивність і без того родючої долини; і шовк, що був основою її економіки. В уерті вирощували шовкопрядів, і місто стало одним із великих центрів шовку — справа, яка залишалася вирішальною й після завоювання.
Небагато, але так. Найкраще збережена ділянка — біля церкви Санта-Еулалія, на східному краю старого міста, з рештками ісламських укріплень, що оточували місто. Ще одну ділянку видно під церквою Сан-Хуан-де-Діос, як частину огорожі алькасару.
Завантажте Viavoy і гуляйте містом Murcia офлайн, коли захочете.

Читати далі



