Понад сорок гектарів дерев, алей, фонтанів і монументальних сходів на південному краю міста — легені столиці, що постала в посушливій долині, де тінь не розкіш, а потреба. Парк носить імʼя арагонського співака й автора пісень, письменника й політика, якого місто дуже любило, а всередині зберігає ботанічний сад із двохсотлітньою історією.
Парк проти клімату
У Сарагосі різко континентальний клімат: літо з температурою понад сорок градусів, холодна зима й північно-західний вітер серсо, що кілька днів на місяць дме сильно й сухо. За таких умов парк такого масштабу — не міська прикраса, а кліматична інфраструктура.
Проєкт належить до початку XX століття й відповідає моделі міського парку девʼятнадцятого століття: великі прямі алеї, круглі майданчики, монументальні фонтани й густа рослинність, організована так, щоб давати суцільну тінь. Головні сходи з каскадом — центральний сценографічний елемент.
У найвищій точці стоїть памʼятник Альфонсо I Воїтелю, королю, який 1118 року відвоював Сарагосу в мусульман, на оглядовому майданчику, з якого видно весь парк і добру частину міста. Це завершення головної осі.
Ботанічний сад і Рінкон-де-Гойя
У парку є Ботанічний сад, що веде свій початок із XVIII століття, коли Королівське арагонське економічне товариство створило сад для навчання агрономічної ботаніки. Він зберігає колекції, упорядковані за науковими принципами, і столітні дерева.
А ще тут Рінкон-де-Гойя, павільйон 1928 року — перша раціоналістична будівля, зведена в Іспанії: чисті обʼєми, плаский дах, горизонтальні вікна й жодних поступок декору, за кілька років до того, як ця мова тут поширилася.
2010 року парк змінив назву на честь Хосе Антоніо Лабордети — співака й автора пісень, письменника, викладача й депутата, який десятиліттями був голосом певної ідеї Арагону і якого місто вважало своїм. Його пісня «Canto a la libertad» («Пісня про свободу») на практиці слугує неофіційним гімном регіону.
Не пропустіть
Інфраструктура, а не прикраса
Коли влітку понад сорок градусів і дме серсо, тінь у Сарагосі — це потреба.
Ботанічному саду — з XVIII століття
Він народився як сад для навчання агрономічної ботаніки при Королівському арагонському економічному товаристві.
Перший раціоналізм Іспанії
Рінкон-де-Гойя 1928 року — перша раціоналістична будівля, зведена в країні, за кілька років до того, як ця мова поширилася.
Альфонсо I на висоті
Памʼятник королю, який відвоював місто 1118 року, завершує головну вісь, на оглядовому майданчику над усім парком.
Як це вписується у твій візит до Сарагоси
Він лежить на південному краю, за двадцять хвилин пішки від центру бульваром Індепенденсія або кілька хвилин трамваєм. Це єдине місце в цьому путівнику, що явно виходить за межі старого міста, і воно годиться на цілий вечір, а не на коротку зупинку.
Дорогою будуть Паранінфо і базиліка Санта-Енграсія, тож південну вісь міста легко пройти за один вечір.
Вхід вільний і безкоштовний, у години роботи парку. Улітку це практично єдине місце в місті, де можна бути просто неба опівдні, і цього досить, щоб прийти сюди, якщо подорож випадає на липень чи серпень.
Часті запитання
Чому ми так любили Лабордету?
Бо він був набагато більше, ніж співак. Він склав «Пісню свободи», яка для арагонців — майже наш справжній гімн, той, від якого клубок підкочується до горла, щойно він звучить. Він обʼїздив Іспанію село за селом у телепрограмі «Країна в рюкзаку», показуючи життя простих людей із ніжністю, що закохувала. Учитель, поет, депутат із тих, що казали те, що думали… Голос цієї землі, та й годі.
Звідки взявся цей такий старий ботанічний сад?
Від жменьки просвітителів, які прагнули поліпшити свій край. Наприкінці XVIII століття Королівське арагонське економічне товариство друзів країни, одне з тих обʼєднань, що мріяли модернізувати країну наукою й сільським господарством, заклало тут сад, щоб вивчати й акліматизувати рослини. З того насіння походить цей ботанічний куточок. Подумай: рослини на цій самій землі доглядають відтоді, коли ще не зʼявилося майже все інше, що ти бачиш.
