Кільце з червоної цегли там, де пляж зустрічається з містом, зведене 1874 року. Воно дало назву всьому довкола, тож коли в Малазі кажуть «Ла-Малагета», мають на увазі водночас пляж, квартал і цю арену для кориди. Це шістнадцятикутник, майже ідеальне коло з арок і відкритої цегли, а його найкращий трюк не видно з тротуару.
Неомудехар, і від того самого архітектора, що й ринок
Її підписав Хоакін Рукоба, архітектор, який також спроєктував ринок Атарасанас у центрі. Те, що одна людина впоралася з ринком і ареною в одне й те саме десятиліття, багато пояснює в атмосфері Малаги кінця XIX століття: волю міста, яке зростало на промислових грошах і хотіло будівель, що впадали б в око.
Стиль — неомудехар, дуже модний тоді, що грався у відродження словника андалуської архітектури мусульманських часів із сучасними матеріалами: підковоподібні арки, відкрита цегляна кладка, ґратчасті решітки й геометричні фризи. Для арени для кориди цей вибір особливо вдалий, бо цегла витримує сонце й не старіє погано.
Перша корида відбулася 1876 року, коли будівля була майже щойно відкрита, а місткість сягає близько девʼяти тисяч місць. Початкова конструкція збереглася після низки перебудов, і зовнішня цегляна кладка в основному та сама, яку звели тоді.
Краєвид, що прославив її
Із землі видно вигнутий мур і майже нічого більше. Образ, який перетворив цю арену на одну з листівок Малаги, знімають згори: із замку Хібральфаро арену видно цілком, наче розплющене око між дахами, з пляжем і морем позаду. Це одна з небагатьох памʼяток, на які треба дивитися з іншої памʼятки.
Усередині працює музей кориди з афішами, костюмами й архівними матеріалами, де можна ступити на арену й побачити загони та каплицю. Це короткий візит, і цікавий він по-різному, залежно від того, що ця тема важить для кожного, але спуститися на пісок і поглянути на трибуни з центру вражає.
Є ниточка, що веде до Пікассо, і про неї варто розповісти: він народився в Малазі 1881 року, і малим батько приводив його на ці трибуни. Ті вечори лишилися в ньому на все життя, і бики, коні й пікадори знову й знову поверталися в його живопис до самого кінця.
Не пропустіть
Шістнадцять сторін
Це не коло, а шістнадцятикутник, який на рівні землі сприймається як круглий.
Підписана Рукобою
Той самий архітектор, що спроєктував ринок Атарасанас. Неомудехар, відкрита цегла й підковоподібні арки.
Краще видно з Хібральфаро
Із замку арена постає цілком між дахами, з пляжем позаду. Це класична листівка.
Вечори Пікассо
Батько приводив його малим на ці трибуни. Бики, коні й пікадори ніколи не зникали з його живопису.
Як це вписується у твою поїздку до Малаги
Арена стоїть у кінці портової набережної, за пʼятнадцять хвилин пішки від Центру Помпіду вздовж лінії моря, а одразу за нею відкривається пляж Ла-Малагета — міський пляж і найзручніший для швидкого купання без транспорту.
Природний маршрут — пройти весь морський фасад за один вечір: Муелье-Уно, Пальмераль-де-лас-Сорпресас, набережна Ла-Фарола, арена й пляж. Він цілком рівний, і заблукати неможливо.
Для фото згори треба піднятися на Хібральфаро, до якого чверть години автобусом 35. Найкращий момент — пізнє пообіддя: червона цегла спалахує в низькому світлі, а море лишається позаду.
Часті запитання
Хто збудував цю арену?
Її звів архітектор Хоакін Рукоба, той самий, що залишив нам чудовий ринок Атарасанас. Він спроєктував її в стилі неомудехар, дуже модному тоді, який грався в наслідування андалуської архітектури. Перша корида відбулася в 1876 році, коли арена була майже щойно відкрита. Те, що одна людина підписала і такий гарний ринок, і арену для кориди, багато говорить про те, як будувалася Малага того століття.
Чи має вона щось спільне з Пікассо?
Більше, ніж здається. Пікассо народився тут, у Малазі, у 1881 році, і в дитинстві батько водив його на кориду на ці самі трибуни. Ті вечори залишилися в ньому назавжди: бики, коні й пікадори наповнювали його живопис усе життя. Власне, перша відома його олійна картина, написана, коли він був ще майже дитиною, — це саме жовтий пікадор. Тож певною мірою мистецтво Пікассо почало зароджуватися на такій арені, як ця. Гарне місце, щоб завершити прогулянку.
